Булінг

                                Дитина в умовах стресу

 

Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.

 

Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей

 

Діти молодшого віку (1 – 6 років)

•        Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій

•        Генералізований страх

•        Підвищена збудливість і незібраність

•        Пізнавальна плутанина

•        Складність говорити про цю подію

•        Складність визначати почуття

•        Нічні кошмари, інші порушення сну

•        Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину

•        Регресивні симптоми (наприклад повернення нічного нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок)

•        Нездатність збагнути смерть як неминучість

•        Тривога з приводу смерті

•        Соматичні симптоми (болі в животі, головні болі та ін.)

•        Підсилена реакція на гучні звуки                 

•        «Заморожування» (раптова нерухомість)

•        Метушливість, нехарактерний плач

•        Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули, специфічно пов’язані з травмою, включаючи бачене і фізичні відчуття

  

Дитячі реакції на травму та перші кроки допомоги

 

 Безпорадність, пасивність >  Забезпечення підтримки, відпочинку, комфорту, їжі, можливості гратися або малювати

Пізнавальні труднощі (наприклад, не може зрозуміти) > Повторні конкретні роз’яснення ситуацій, очікуваних подій 

Труднощі розпізнавання власних занепокоєн >   Знайомство з емоційними назвами загальних реакцій

Недостатність вербалізації –  німі запитання > Допомога у вербалізації спільних почуттів і скарг (дитина ще не в змозі сприймати свої почуття поокремо)

Приписування магічних властивостей спогадам про травму > Відділення травми від речових наадувань (будинки,  ящики для іграшок і т.д.)

 Розлади сну (нічні страхи і кошмари, страх засипання, страх залишатися одному особливо в темряві) >   Заохочення розповідей про них батькам і вихователям (малювання, ліплення того, що лякає)

Тривожна прихильність (чіпляння за дорослих, небажання перебувати без батьків) >Забезпечення постійної турботи і догляду (наприклад, запевнення, що його зустрінуть з дитячого садка/школи). Обмін пам’ятними предметами

 

 

 

 

 

Рекомендації батькам щодо    профілактики

посттравматичних стресових розладів у дітей

 

 •       намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини;

•       побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;

•       організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри;

•       харчування – може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);

•       дитині (і вам також) необхідно побільше пити (вода, солодкий чай, компот, сік, морс);

•       не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;

•       не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;

•    теплий душ або ванна також допоможуть зняти зайву напругу.