Говори проти насильства

Будь-хто може стати свідком насильства у будь-якому місці: на вулиці, у закладі, на роботі, вдома і так далі. Найпростіший варіант – зробити вигляд, ніби нічого не трапилося, забути про цей випадок та спокійно жити далі. Але так ви мовчки схвалюєте насильство, а також сприяєте його розповсюдженню. Тому найкращий варіант – у здоровий та безпечний для себе спосіб відреагувати на побачене чи почуте. Радимо наступний алгоритм дій:

Оцініть ситуацію. Який саме насильство відбувається – економічне, психологічне, фізичне чи сексуальне? Хто є постраждалою особою – доросла чи дитина? Чи потрібно втрутитися державним органам негайно чи можливо через деякий час? Чи є навколо люди, що також готові допомогти? Дбайте про свою безпеку, але шукайте спосіб допомогти постраждалій особі.

Викличте поліцію. Так ви не поставите під загрозу власну безпеку, але дозволите працівникам поліції вжити адекватних заходів для належного реагування на факт насильства та його припинення. Дзвоніть за номером 102.

Викличте «швидку». Якщо ви бачите, що існує загроза життю та здоровою постраждалої особи – не зволікайте! Телефонуйте за номером 103, чітко назвіть адресу та опишіть, у якому стані людина, якій потрібна негайна допомога.

Зафіксуйте побачене. Зніміть на камеру, що відбувається. Та намагайтеся робити це так, щоб не бачив кривдник. Такі матеріали допоможуть органам влади вірно оцінити ситуацію та використовувати як доказ при розгляді справи.

Порадьте звернутись за допомогою. Коли кривдник припинив насильство та залишив місце події, спитайте постраждалу, кому ви можете зателефонувати з її рідних. Залишайтесь поруч з людиною, поки не приїде той, кому вона довіряє. Порадьте звернутись до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати до телефону національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства за номером 116 123.

Проявіть небайдужість. Ви маєте бути готовим, що постраждала не захоче змінювати своє життя. Так, вона має право на такий вибір. Ваша задача – запропонувати підтримку та поради, але не нав’язувати їх.

Ваша небайдужість справді може врятувати чиєсь життя!

Безпечна поведінка з незнайомцями

Безпечна поведінка з незнайомцями

https://www.youtube.com/watch?v=ps67DbvjRcw&feature=emb_logo&fbclid=IwAR1FDvBTUMGAiOHdr2nzLvb-f5g3PoqPf1lO7fwxrMlY33L23_g9Zl8qoy8

Самоушкоджуюча поведінка у підлітків

 Самоушкоджуюча поведінка у підлітків

Тема самоушкодження у дітей і підлітків дуже непроста і викликає багато емоцій у оточуючих - від глибокого співчуття, ірраціонального страху нерозуміння і до повного відторгнення і навіть відрази.

Дійсно, глибокі і постійно оновлювані порізи на руках і ногах, удари головою об стіну, вирване до залисин волосся, змушують задуматися про психічне здоров'я такої людини.

Дуже сильні форми самоушкодження у дітей і підлітків найчастіше присутні в так званих «сім*ях, що опинилися у скрутному становищі» родинах, де дитина перебуває в умовах повної занедбаності або відчуває на собі прояви жорстокості, неадекватної поведінки дорослих, піддається фізичному, моральному або сексуальному насильству.

Але навряд чи ці люди читають статті психологів, і тому ми поговоримо про форми самоушкодження, а головне, його причини, в на перший погляд благополучних сім'ях.

Самоушкодження можуть бути прямі і непрямі.

Прямі - порізи, удари, опіки, виривання волосся;

непрямі - порушення харчової поведінки, пропуски прийомів їжі, вживання алкоголю і наркотичних речовин, татуювання, пірсинг, проколи, екстремальні, травмонебезпечні види спорту і захоплення - всі ті дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров'ю і відчуття болю.

За статистикою до самоушкодження схильні 20% всіх гетеросексуальних підлітків і 53% всіх ЛГБТ підлітків.

Психологічними причинами самоушкодження є:

⁃ емоційне відторгнення в дитинстві;

⁃ пережите насильство;

⁃ дисоціація, «втрата себе»;

⁃ низька самооцінка, і, як наслідок, почуття провини і сорому;

⁃ невміння (неможливість) говорити про свої почуття, страх бути незрозумілим;

⁃ неможливість адекватно реагувати на стрес.

Чого ж досягає підліток через заподіяння собі болю?

⁃ зняття агресії, яку не можна направити на дорослого (батьків) в силу їх жорстокості або страху відторгнення;

⁃ покарання себе за агресивний імпульс (я -поганий);

⁃ відчуття «я - живий» через біль;

⁃ ілюзія контролю болю, контролю пошкодження, якщо був досвід насильства, на який колись не можна було вплинути, проконтролювати;

⁃ поділ понять Я і моє Тіло при насильстві над Тілом, покарання Тіла;

⁃ заклик про допомогу.

Але я б хотіла зупинитися детально на одній з найбільш частих і найбільш неочевидних для люблячих батьків причин самоушкодження - неможливість висловити гнів.

Ця ситуація найбільш актуальна, якщо у дитини є один з батьків, в силу втрати чи розлучення.

У цих умовах дитина починає відчувати величезний страх втратити єдиної близької фігури і забороняє собі висловлювати гнів, конфліктувати, боячись можливого відторгнення і повної покинутості.

Адже в повній сім'ї при конфлікті з одним з батьків завжди можна звернутися до іншого, поскаржитися, поплакати, втішитися і згодом помиритися з першим.

У неповній сім'ї такої можливості немає, і гнів залишається невираженим, а точніше, агресивні імпульси відводяться від мами/батька і направляються на себе.

І навіть любляча мама, що не проявляє ніякої надмірної суворості, може виявити у своєї дитини рясні прояви самоушкодження, нерідко відмічаючи при цьому «поступливий» характер.

І якщо ви батьки і читаєте ці рядки, подумайте, чи є у вашої дитини можливість вільного вираження гніву по відношенню до вас, чи не поклали ви край таким проявам з уявлень про «хороше» вихованні і чи не спрямовується вся ця руйнівна сила на самого підлітка?

Інтерактивна гра "Форми домашнього насильства"

 https://learningapps.org/15528928?fbclid=IwAR2SsGu2Q72FWpx4G9HhA_5Ncd3CwXeBj0ezZsRkxJ9zZ2xHRiDP6WUj6to

.Безпечна поведінка. Захист від насильства

 https://m.youtube.com/watch?v=mntNbzwr3Jw

Сексуальне насильство

Сексуальне насильство

 

Типові ознаки жертви насильства

 

“За 10 місяців 2020 року органами Національної поліції зареєстровано 174 386 заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством, з них 150 088 — подано дорослими особами жіночої статі, 21 174 — дорослими особами чоловічої статі та 3124 дітьми (до 18 років)” – про це повідомляє UNN з посиланням на офіційну статистику Нацполіції.

Закон визначає домашнє насильство як «дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами...».

Пам’ятайте, що за законодавством дитина, яка бачить насильство стосовно інших – є не свідком, а жертвою!

 Ознаки жертви насилля, які мають насторожити оточуючих:

Нетипова замкнутість або агресивність

Депресія

Нетримання сечі

Уникнення будь-яких контактів

Неможливість пояснити свій фізичний стан

Надмірна піддатливість

Неадекватні відповіді на запитання

Відсутність соціальних навичок

Невідповідність розумових здібностей віковим нормам

Бездоглядність

Суїцидальні прояви або думки

Знаєте про випадки насильства або самі страждаєте?

Не мовчіть! Ваші дії можуть урятувати життя!

Домашнє насильство. Допомога

Домашнє насильство

Знай свої права!
Домашнє насильство

https://www.youtube.com/watch?v=jSKE79F_ugk#action=share

ПРОФІЛАКТИКА СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ НАД ДІТЬМИ

В поняття «сексуальне насилля» входить цілий спектр дій – поцілунки, погладжування, доторкання сексуального характеру, а також всі різновиди статевих актів.

Про що повинна знати дитина, щоб не стати жертвою!

1. Якщо ви побачили, що дитина проявляє підвищену цікавість до питання про відмінності між хлопчиками і дівчатками, розкажіть їй спокійним тоном про будову людського тіла, особливості органів, функції які вони виконують. Зверніть увагу на інтимні частини тіла і скажіть, що їх не прийнято показувати іншим людям. Книги з ілюстраціями на цю тему можна переглянути на нашому сайті тут і тут

2.  Розкажіть які доторкання вважаються прийнятними, а які ні, тобто від яких дочка чи син можуть зніяковіти і як відрізнити від тих, які є в нормі (обійми, доторкання один до одного під час ігор, лікарський огляд).

3. Доведіть до відома дитину про те, що ніхто не має право доторкатись до неї, а особливо до інтимних частин тіла проти її волі. Виключення можуть становити: лікарі (за можливістю в присутності мами чи тата) і батьки. Це саме правило повинно стосуватися і всіх членів родини. Не допускайте того, щоб дитину цілували проти її волі! Варто попередити малечу про те, що якщо хтось просить її показати інтимні частини тіла, про це треба розповісти батькам.

4. З 4-х років дитина повинна виконувати «туалетні процедури» та одягатися максимально самостійно. З півторарічного віку дитина не повинна бачити статеві органи та чути прояви інтимного життя батьків. З 2-х років необхідно виключити спільне купання тата і дочки. Купання брата і сестри варто завершити до 6 років, а краще купати дітей окремо.

5. Навчіть дитину правилам соціальної поведінки: не розмовляти з невідомими людьми, не брати цукерок чи інших солодощів від незнайомців, не підтримувати розмову про себе та свою сім’ю, не показувати дорогу. Розкажіть як реагувати в ситуаціях, якщо до дитини заговорили люди, яких вона не знає – не грубити, відійти чи відбігти в безпечніше місце, як і в кого попросити допомогу.

6. Встановіть та намагайтесь підтримувати з дитиною такий рівень довіри, щоб вона змогла розповісти вам різні «нестандартні» ситуації і при цьому розуміла, що кричати на неї ви не будете. Інколи діти краще будуть терпіти, але не скажуть оскільки бояться покарання.

7. Будьте уважними до того, що говорить ваша дитина. Фрази «Я не хочу, щоб дядько Іван до нас приходив», або «Хай дідусь поїде вже додому» повинні насторожити і наштовхнути на думку, що треба максимально делікатно вияснити причину таким словам.