Ігри для взаємопідтримки в родині

ІГРИ ДЛЯ ВЗАЄМОПІДТРИМКИ Й ДОВІРИ В РОДИНІ

1. Родина робить коло. Хтось першим стає у центр кола, всі інші по черзі говорять добрі слова та компліменти до того, хто в центрі. Всі по черзі заходять у коло. 

2.  Формуємо коло. Співаємо ім‘я того, хто у центрі, в унісон по складам. Можна домовитись про ноту, в якій співаємо. Міняємося. 

3. Хтось один стає у коло, всі інші підіймають його на руки, ледь похитуючи вгору та вниз, праворуч і ліворуч. Дорослий може сісти на стілець, а спиною обпертися на долоні родини. 

4. Хтось один із родини у центрі. Інші підходять і починають повільно «погладжувати» його, при цьому не торкаючись. Руки мають залишатися на відстані 5-10 см. Можна уявно розмальовувати того, хто у центрі різними кольорами та розказати йому про це. Якщо «центровий» погоджується, можна фізично доторкнутися руками, дуже ніжно, як до квітки. 

5. Хтось один із родини лягає на спину. Хтось торкається ніг, хтось – рук, голови, плечей. Добре ввімкнути музику, найкраще – інструмент ханг. Під музику кожен ледь постукує пальцями по тому, хто у центрі, як крапельки дощу. 3-5 хв.

Авторка: сімейний та дитячий психолог Antonina Oksanych.

Навчання дітей моральної поведінки

Рідний дім - найкраща школа для навчання моральної поведінки! Вашій увазі пропонуються 10 порад щодо виховання дітей від Мішель Борба - доктора педагогічних наук, консультанта у сфері освіти й автора книги «Будівництво морального інтелекту: сім головних цінностей, які навчають дітей правильної поведінки». На її семінарах для педагогів і батьків побували вже понад півмільйона учасників.

1. Присвятіть себе вихованню морально-етичної поведінки дитини

Наскільки важливо для вас виховати дитину з певними моральними поглядами та переконаннями? Це дуже суттєве питання, адже дослідження показують, що батьки, які піклуються про моральне виховання своєї дитини, як правило, досягають у цьому успіху, оскільки вони покладають на себе зобов'язання і докладають до цього максимум зусиль. Якщо ви дійсно хочете виховати дитину належним чином, то забезпечте свою особисту участь і не зупиняйтеся до того часу, поки не побачите бажаного результату.

2. Будьте гідним моральним прикладом

Батьки - це найперші й найвпливовіші моральні вчителі для своїх дітей, тому переконайтеся, що та моральна поведінка, яку ваші діти переймають від вас, і є той приклад, наслідування якого вам би хотілося досягти. Постарайтеся зробити своє власне життя живим наочним прикладом гідної моральної й духовної поведінки. Кожен день запитуйте себе: «Якби моя дитина могла бачити тільки мою поведінку, який приклад вона б отримала?». Відповідь часто буває вельми повчальною і спонукає до роздумів.

3. Сформулюйте власні переконання й діліться ними

Перш, ніж формувати систему моральних цінностей у дитини, чітко накресліть для себе те, у що ви вірите самі. Виділіть час, щоб обміркувати свої цінності та переконання, а потім постарайтеся регулярно ділитися ними, щоб дитина могла розуміти й відчувати, чому в тій чи іншій ситуації ваші дії виправдані. Зрештою, за межами сім'ї вона буде чути безліч різних тверджень, що йдуть врозріз з вашими принципами, тому дуже важливо, щоб вона засвоїла ваші моральні норми. Серіали, фільми, преса, література, сповнені моральних проблем і питань, можуть слугувати матеріалом для обговорення з дитиною ваших переконань та цінностей.

4. Використовуйте для навчання поточні моменти

Кращі навчальні моменти - це не штучно змодельовані ситуації, заплановані заздалегідь, а життєві, що трапляються спонтанно й несподівано. Помічайте моральні проблеми, щоб поговорити про можливість їх потенційного виникнення та усунення в майбутньому. Скористайтеся цими моментами, оскільки вони допоможуть вашій дитині розвинути в собі тверді моральні переконання, які протягом всього життя будуть визначати її поведінку.

5. Використовуйте дисципліну як моральний урок

Чітко та виважено сформульовані правила дотримання дисципліни гарантуватимуть, що дитина не тільки усвідомлюватиме, чому її поведінка була неправильною, але й допоможуть уникнути дій та вчинків, що не узгоджуються з уже усталеними нормами моралі. У свою чергу, використання правильної форми питань дозволяє дітям розширити здатність сприймати точку зору іншої людини й розуміти наслідки своєї поведінки. Тому допоможіть дитині поміркувати над такими запитаннями: «Чи правильним був мій вчинок? Що я повинен зробити наступного разу?». Так ваша дитина зможе вчитися на своїх помилках і морально рости. Пам'ятайте, ваша кінцева мета - це відучити дитину від вашого керівництва, щоб вона могла діяти, керуючись власними переконаннями.

6. Очікуйте поведінку, яка відповідає вашій системі моральних цінностей

Результати дослідження доволі однозначні та переконливі: поведінка дітей з дотриманням моральних норм є наслідком цілеспрямованого та виваженого впливу батьків, сподівання на відповідне поводження дитини. Ваше очікування формує норму її поведінки, а також дозволяє недвозначно зрозуміти, що для вас це цінно. Важливим моментом є мотивація поведінки дитини. Цього можливо досягти лише за довірливої сприятливої атмосфери в родинному колі. Формулюйте, озвучуйте в сім’ї ваші моральні норми та очікування, потім послідовно підсилюйте їх до того часу, поки ваша дитина засвоїть їх настільки, що вони стануть також і її власними правилами.

7. Відображайте поведінкові ефекти

Дослідники зазначають, що одна з кращих практик, що формують основи моральної поведінки, полягає в тому, щоб показати, який вплив здійснює поводження вашої дитини на іншу людину. Таким чином, ви будете сприяти її якісному моральному зростанню. Наприклад, скажіть: «Бачиш, ти змусив її плакати». Або ж акцентуйте увагу на почуттях «жертви»: «Тепер вона погано себе почуває». Сенс в тому, щоб допомогти дитині по-справжньому уявити собі те, що відбувається в цей час з «жертвою», подумки побувавши на її місці, отже, дитина стане більш чутливою до того, як її поведінка здатна впливати на інших людей.

8. Закріпіть моральну поведінку

Один з найпростіших способів допомогти дітям освоїти нові моделі поведінки - це закріпити їх у той момент, коли вони відбуваються. Спостерігайте за дитиною, і за слушної нагоди відзначте її хорошу поведінку, поясніть, в чому полягав позитив її вчинків. Дайте зрозуміти, що вас це радує й тішить.

9. Щодня ставте моральність в пріоритет

Діти не навчаться бути моральними, якщо лише читатимуть про це в книжках. Потрібен життєвий досвід, щоденні маленькі добрі справи. Заохочуйте дитину протягувати руку допомоги, нехай вона відчує, які приємні зміни при цьому відбуваються в її внутрішньому світі. Також завжди допомагайте розпізнавати позитивні емоції інших людей, викликані тим чи іншим позитивним вчинком. Реальна мета - щоб діти стали все менш і менш залежними від вказівок і керівництва дорослих шляхом включення морально-етичних принципів у своє повсякденне життя. Це може відбутися тільки в тому випадку, якщо батьки знову і знову підкреслюють важливість цінностей і чеснот, а їхні діти мають можливість наслідувати дорослих та формувати свою систему моральних цінностей.

10. Ознайомте із золотим правилом

Навчіть дитину золотому правилу, яким століттями керувалися багато цивілізацій - «ставтеся до інших так, як ви хочете, щоб вони ставилися до вас». Нагадайте, що, перш ніж діяти, потрібно запитати себе: чи хочу я, щоб зі мною хтось вчинив так? Це допоможе дитині подумати про свою поведінку і її наслідки для інших людей. Нехай це правило стане найголовнішим гаслом для всієї вашої сім'ї.

Як навчити дітей справлятися із глузуванням

Глузування, кпини, обзивання – один з найбільш неприємних аспектів дорослішання, але істина полягає в тому, що деякі діти отримують образ, насміхань на свою адресу значно більше, ніж повинні були би. Звісно, ми кажемо їм «не звертати уваги» на все це й «не приймати всерйоз», але є діти, які просто не можуть цього зробити. Словесні знущання вражають їх дуже боляче! Хоча ми не можемо заборонити чужим дітям казати неприємні слова на адресу наших власних дітей, але ми у змозі вжити певні заходи, щоби знизити ймовірність того, що наші сини й доньки стануть мішенню для насмішок і словесних образ.

Найкращий спосіб – це навчити дітей реагувати на глузування таким чином, щоб відбити в задираки все бажання знову дражнити їх. При такій великій кількості підлих і злих дітей, які, здається, отримують задоволення від знущань над своїми так званими друзями, стратегії гідних відповідей і реакцій на образи та глузування можуть стати невід'ємною частиною арсеналу навичок спілкування кожної дитини.

У цій статті пропонуються деякі з найбільш ефективних стратегій дотепних і гідних реакцій на глузування й обзивання. При цьому завдання батьків полягає в тому, щоби поділитись ними з дитиною та дозволити їй вибрати найбільш комфортну для себе. Пам'ятайте: те, що допомагає одній дитині, може не допомогти іншій. Коли дитина вибере певну стратегію реакції, необхідно навчити її грамотно й ефективно доносити її до свого опонента. Нарешті, допоможіть дитині практикувати свою реакцію знову і знову, доки вона не навчиться використовувати її в реальній ситуації.

Виберіть стратегію реакції на образи та видаляйте жало з насмішок

Напевно, вашу дитину дражнять інші діти – це життєвий факт і велика частина періоду дорослішання. Деякі діти справляються з насмішками дуже добре, і ваша дитина теж так може. Перегляньте ці стратегії разом і виберіть ту, яка найбільше сподобається вашій дитині. Потім репетируйте її реакцію доти, доки вона не зможе продемонструвати її самостійно. Ось кілька улюблених дитячих варіантів.

• Ставте глузування під питання. «Чому ти так кажеш?», «Чому ти кажеш, що я тупий або товстий, і цим ображаєш мене?»
• Надішліть своєму кривдникові переконливе послання «я хочу». «Я хочу, щоб ти залишив мене у спокої» або «Я хочу, щоб ти перестав дражнити мене». Хитрість полягає в тому, щоб висловити це твердим упевненим голосом, не мимрить, щоби слова не прозвучали, мов якесь ниття.
• Перетворіть образу на комплімент. «Спасибі тобі величезне!», «Як добре, що ти це помітив», «Спасибі за комплімент».
• Погоджуйтесь. «Ти маєш рацію», «Це правда, на сто відсотків!», «Ти переміг!», «Люди часто помічають за мною подібне».
• Кажіть «Ну і що?» Або «Яка різниця». «Ну і що?.. Кому яке діло?», «І що далі?.. Що ти хочеш цим сказати?»
• Демонструйте хороші манери. Кажіть «Спасибі». «Дякую за коментар», «Я ціную твою думку». Кажіть так, щоб це звучало щиро, а потім розвертайтесь та йдіть звідти.
• Використовуйте сарказм. «Неначе мені не все одно?!», «Ой, не сміши мене!», «О, це просто чудово». Зовнішній вигляд і вираз обличчя повинні відповідати ситуації, тобто закочуйте очі та йдіть геть. Це, як правило, допомагає старшим дітям, які розуміють і тонко відчувають сарказм.
• Ігноруйте глузування. Йдіть, не звертаючи уваги на насмішника, уявіть, що він невидимий, киньте погляд на щось інше й засмійтеся, прикиньтеся, що вам абсолютно не цікава тема розмови, або зробіть вигляд, що ви не чуєте кривдника. Ця стратегія допомагає краще всього в тому випадку, якщо дитині складно відповідати словами. Її краще використовувати там, де дитина може піти від кривдника, наприклад, у парку або на дитячому майданчику. Це не допомагає при безпосередній близькості з кривдником, наприклад, у шкільному автобусі або за столом шкільної їдальні.
• Продемонструйте подив, здивування. «Справді? А я й не знав». «Спасибі, що сказав». Це повинно прозвучати з іронією, нібито насправді ви так не думаєте.
• Проявіть своє невдоволення. «Ти дійсно виводиш мене із себе своїми насмішками» або «Мені не подобається, що ти висміюєш мене перед іншими дітьми. Мені зовсім не смішно». «Якщо ти хочеш, щоб ми залишалися друзями, припини мене дражнити». Якщо причиною стресу й занепокоєння вашої дитини є її друг, нехай дитина неодмінно висловить йому своє незадоволення.

​Учіть дитину ефективно доносити її реакцію на глузування й образи

Давайте дивитися правді в очі: діти не хочуть перебувати в товаристві того, кого постійно дражнять. Адже це підвищує ймовірність, що й над ними будуть знущатись. Особливо діти не хочуть дружити з тим, хто постійно плаче, ниє або погрожує «все розповісти», коли вони просто дружньо жартують один над одним. Тому пам'ятайте, що коли ви вчите дитину використовувати стратегії реагування на глузування, то повинні бути впевнені, що вона зможе відповісти спокійно і впевнено. Ось шість порад вашій дитині, як доносити свою реакцію ефективно й зупиняти кривдника.

• Визначте, це дружній жарт чи недружня насмішка. У першому випадку, якщо ви просто жартуєте, не звертайте уваги на колючі слова. Якщо має місце недружня насмішка, намагайтесь не гарячкувати.
• Подумайте, чи хочете ви піти на конфронтацію із кривдником. Якщо він виглядає здатним зробити вам боляче, кличте на допомогу.
• Дивіться насмішнику в очі. Не дивіться вниз. Високо тримайте голову й розправте плечі.
• Зберігайте спокій. Не дайте кривднику задоволення бачити, як він вивів вас із себе. Не гарячкуйте. Зробіть глибокий вдих, щоб залишатися спокійним, накажіть собі розслабитись або порахуйте до десяти.
• Реагуйте на глузування твердим і впевненим голосом за допомогою стратегії, яку ви відрепетирували. «Угамуйся!», «Спустись на землю!», «Дякую, але мені це вже казали», «О, ти помітив, це була проблема всього мого життя».
• Не ображайте й не дражніть кривдника у відповідь. Просто йдіть по своїх справах.

​Дорогі батьки, будьте поруч з дитиною, розвивайте її комунікативні та дружні навички, цим ви неймовірно допоможете їй. Пам'ятайте: маленькі зміни призводять до великих результатів.

Конфлікт

#конфлікт

Виникнення конфліктів є об’єктивним і неминучим явищем.

Деструктивний конфлікт переводить причини, що призвели до конфлікту, на “особистості”. Дана установка не веде до вирішення конфлікту, а навпаки, його загострює.

Конструктивний конфлікт базується не на “особистостях”, а на виявленні об’єктивних причин незгоди (різні точки зору на проблему, способи вирішення проблеми тощо). Дана поведінка в конфлікті приводить до більш глибокого розуміння проблеми, взаємодовіри, готовності зрозуміти один одного і, в подальшому, вирішенню (улагодженню) конфлікту.

Породжуються деструктивні конфлікти найчастіше суб’єктивними причинами. До таких причин належать:

- неправильні дії керівника;

- неправильні дії підлеглих;

- неправильні дії керівника й підлеглих;

- невідповідність організації управління вимогам закону тощо.

Учені, конфліктологи-практики виділяють два основні критерії для оцінки типу конфлікту, що проявився:

- конфлікт є деструктивним (руйнуючим), якщо стосунки між людьми не поліпшились. Конструктивний конфлікт сприяє поглиб­ленню взаєморозуміння;

- конфлікт є деструктивним, якщо проблема, що його викликала, залишилась нерозв’язаною. При конструктивному підході проблеми знаходять своє розв’язання.

Як реагувати на грубість підлітків?

Як правильно реагувати на грубість підлітків?

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, неповага (скоріше, зневажливе ставлення). Часто в період становлення підліток не знає, як йому проявити свою дорослість, і знаходить найпростіший шлях – грубість, зухвалі фрази, які раніше він не міг собі дозволити. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію.

У першу чергу, говоріть з підлітком на рівних, не сюсюкайте і не пригнічуйте – дайте йому відчути свою важливість, значимість, щоб він не шукав інші способи для отримання цього відчуття.

Радьтеся з ним частіше в різних сімейних питаннях – не виключено, що він запропонує яке-небудь свіже рішення, та й грубити в такій ситуації немає ніякої потреби, більше того, грубість тут буде виглядати по-дитячому.

Коли ваша дитина грубить, відразу ж вкажіть їй на це, щоб вона завжди знала, що перейшла межу.

Не соромтеся роз’яснити їй, як правильно. Тільки спробуйте зробити це не у вигляді моралізаторства, а під час дружньої бесіди, ще краще – на власному прикладі. Зверніть увагу, як ви, дорослі, спілкуєтесь між собою в сім’ї. Недарма кажуть, що скільки б ми не вчили своїх дітей хорошим манерам, вони все одно будуть вести себе, як їхні батьки.

Ніколи не вступайте в суперечки. Не треба демонстративно зітхати, знизувати плечима, показувати, що ви розсерджені. Як не треба і вмовляти, перестерігати, лаятися – така тактика ніколи не спрацьовує, а тільки посилює подібну поведінку.

Як показують дослідження, діти-підлітки перестають грубити, коли бачать, що це … неефективно для залучення вашої уваги. Тому тримайтеся нейтрально, не відповідайте. Наприклад, дивіться відсторонено на що-небудь, а якщо не допомагає, закрийтеся в іншій кімнаті. Просто відмовтеся продовжувати розмову, поки син (дочка) грубить, і робіть так ЗАВЖДИ.

Важливий момент: намагайтеся поправляти дитину, якщо вона неправильно і грубо поводиться, віч-на-віч, а не в присутності інших дорослих або підлітків. Інакше можете нарватися на ще більшу грубість – пам’ятайте, що ваша дитина вже не маленька і болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, тим більше на людях!

Заохочуйте шанобливу, правильну поведінку якомога частіше – це найпростіший спосіб домогтися бажаного. А адже згідно з дослідженнями, батьки підлітків в більшості випадків роблять навпаки: замість того щоб звертати увагу на хороше, постійно вказують на погане. І тому як тільки ви побачите або почуєте, що ваш “грубіян” проявляє ввічливість або повагу, обов’язково похваліть його, оцініть його старання, навіть якщо не зовсім вийшло, але ви бачите, що він старався. Це йому сподобається!

Як розповісти про війну

Булінг

Як говорити з дітьми

Домашнє насильство. Допомога

Домашнє насильство

Ляльковий театр як шлях соціальної адаптації для дітей з особливими освітніми потребами

2 серпня 2019

Ляльковий театр – хто з нас не пробував себе в ролі чарівної феї з тоненьким голоском чи пірата-розбійника, що так загрозливо викрикує? А згадайте, як було весело імпровізувати! Ніколи не знав до кінця, що саме скаже чи як поведеться твій персонаж... Це, мабуть, найцікавіший та найкреативніший для малюків спосіб проведення часу. Атмосфера гри дозволяє поринути у вигадливий світ, творцем якого є саме дитина, без різного роду обмежень, страху, сором’язливості та інших схожих явищ. Тут можна бути ким завгодно, володіти супер силами, рятувати світ, навіть бешкетувати, і взагалі … тобі нічого за це не буде.

Ляльковий театр – лише гра?

Однак, як виявляється, це далеко не просто гра чи веселе проведення часу. Сьогодні ляльковий театр вийшов далеко за ці межі. Усім добре відоме поняття «лялько-терапії», що широко використовується в науково-педагогічній літературі. Вказана терапія сприяє покращенню психологічного здоров’я дитини, її емоційного стану, розвитку спілкування, спостереження, моделювання, що у свою чергу забезпечує вироблення відповідних соціальних навичок, так важливих для дітей з особливими освітніми потребами.

Функції лялькотерапії

Релаксаційна – зняття емоційної напруги, відчуття повної безпеки («це не я, це лялька»);

Комунікативна – розвиток спілкування, встановлення атмосфери взаємної довіри;

Виховна – корегування тих чи інших проявів поведінки, вироблення бажаної поведінки;

Розвиваюча – розвиток пам’яті, уваги, моторики, сприйняття, мовлення тощо;

Навчальна – отримання інформації про оточуюче середовище.

Відомо, що у дітей з особливими потребами в ході традиційного навчання виникають проблеми з втіленням знань у життя. А використання лялькового театру як одного з опосередкованих методів навчання видається простим, ненав’язливим і до того ж ефективним. Дитина практикує монологи та діалоги, вчиться чітко та правильно вимовляти звуки. Лялькова вистава дозволяє дітям відкрито спілкуватись з іншими, вивчати нові ролі та суспільну поведінку у тих чи інших обставинах.

Також, під час гри з ляльками діти відчувають необхідну їм фізичну та психологічну безпеку, що заохочує до самовираження. Це досягається передусім за допомогою ефекту «ширми». Тут можна вільно проявляти агресію чи любов до ляльки, що є самостійною фігурою, не боячись жодного переслідування чи відторгнення, реакції глядачів, чи не соромлячись співати або ж танцювати, в той час як у повсякденному житті дитина б ніколи не наважилась.

Окрім цього, це чудовий спосіб без зайвого та незрозумілого малюкам моралізаторства прищепити такі загальнолюдські цінності як чесність, співчуття, мужність, працелюбність просто відтворивши сцени з так знайомих нам казок.

А давай, я буду…

Існує багато видів лялькового театру: конусний театр, фланелеграф, настільно-площинний, картонний, тіньовий, пластиліновий, театр «п’яти пальчиків» тощо. Який обрати? Все залежить від Вашого настрою та можливостей. Маєте бажання вивчати сьогодні професії? В хід підуть звичайні вирізки з журналів чи спеціально роздруковані зображення, які можна приклеїти на сірники чи інші палички. Чи може ознайомлення з новими казковими героями – саме те? Лише декілька листків фетру, клей та ножиці – і колобок у вас готовий!

Але неодмінним атрибутом будь-якого лялькового театру є ширма (підлогова чи настільна) і, звичайно ж, самі персонажі (ляльки-рукавички, пальчикові ляльки, ляльки на тростинках тощо). Найбільш «емоційними» дітям видаються ляльки-рукавички. Вони зручно одіваються на ручку дитини і ними легко керувати. Що вже казати про великий, ніби справжній ротик ляльки, яка «сама говорить»! Не менш захопливою і важливою є підготовка до «лялькової вистави» - дитина може брати участь у виготовленні декорацій, костюмів, вигадувати нових персонажів тощо. Час, приємно проведений спільно з дорослими, має неабиякий вплив на зміцнення відносин довіри з малюками та пізнання одне одного.

Присутність дитини у такій виставі «від початку - до кінця» не лише розвиває творчість, уяву, спілкування, сприяє самовираженню, розкриває нові таланти, формує правильне вимовляння звуків тощо, а й дає їй можливість відчути себе направду важливою та значимою у цьому світі.

Як стрес впливає на ваше тіло 

https://www.youtube.com/watch?v=nRDnchiP7AM&fbclid=IwAR2PArLfFvNtcytaWcgW1w63615dk5Co_fQxp1zEsePT0-xHOeFjVXc-EH4

Фізкультвідпочинок

https://www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=V1O10Rg-6Eo&fbclid=IwAR2t9jmdscQ2ugeuvRM6rlPCwpV80AJ01Udg1XwEDWUCg8mDLVO_BTNTaIM&app=desktop

Розшифровка дитячої поведінки

Сьогодні, 4 травня, у всьому світі відзначається Міжнародний день протидії булінгу. Вдруге його відзначатимуть і в Україні. За даними ЮНІСЕФ, у 2019 році майже 70% дітей по всьому світу потерпали від цькування з боку однолітків. Водночас Україна посідала 4-е місце серед європейських країн з найвищим рівнем булінгу.

Що таке булінг

Булінг (цькування) — це дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (Закон України «Про освіту»).

Які ознаки має булінг

систематичність;

наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Які є види булінгу

Фізичний – штовхання, бійки, підніжки, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний – крадіжки, пошкодження чи знищення особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.

Психологічний – поширення образливих чуток, ігнорування, погрози, жарти, шантаж тощо.

Сексуальний – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомка відео у переодягальнях, сексуальні погрози, поширення образиливих чуток тощо.

Кібербулінг – приниження за допомогою інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, інтернету тощо (пересилка неоднозначних фото, обзивання телефоном, зйомка на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу, цькування через соціальні мережі).

Яка відповідальність за вчинення булінгу

Нагадаємо, що 19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)». Також відповідним пунктом про булінг (цькування) було доповнено і Закон України «Про освіту».

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування).

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями

Якщо ви потребуєте підтримки чи поради з питань протидії булінгу, зверніться за консультацією на Національну дитячу гарячу лінію: 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів). Дзвінки безкоштовні та конфіденційні.